Тематичний напрям 5.

Тематичний напрям 5.

Актуальні аспекти розвитку сучасного обліку та аудиту

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ ДЕЛЬФІ У СИСТЕМНОМУ АНАЛІЗІ

Тонкошкур Лілія Сергіївна,  

Розвора Максим Віталійович,

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Розв’язання складних стратегічних проблем з метою отримання інформації про майбутнє, граничне зменшення впливів суб’єктивного фактора, стимулювання способів мислення спеціалістів шляхом створення інформаційної системи з оберненими зв’язками, усунення завад в обміні інформацією між фахівцями, забезпечення підвищення достовірності прогнозів шляхом спеціальних процедур кількісного оцінювання думок експертів та їх опрацювання вимагає використання  сучасних методів досліджень зокрема  методу Дельфі.  Даний метод вимагає більш глибшого розгляду на прикладі застосування у системному аналізі.

Над цим питання працювало багато як вітчизняних дослідників  В. М. Геєць,  В. М. Глушков, Г. М. Гнатієнко,  Г. М. Добров, М. В. Михалевич, Ф. М. Хилюк,  Н. З. Шор, С. М. Ямпольський,  так і закордонних Т.Гордон, Н. Далкей,  Н. Решер, О. Хельмер.

Метод Дельфi був розроблений у США спiвробiтниками науково-дослiдної корпорацiї «РЕНДкорпорейшн» О.Хелмером та Т. Гордоном та вперше застосований для вирiшення деяких задач Мiнiстерства оборони США в 1964 роцi. Отже, процедури, що використовуються при реалiзацiї методу Дельфi, характеризуються трьома основними особливостями: анонiмнiстю, регульованим зворотним зв'язком, тобто використанням результатiв попереднього туру та статистичною обробкою результатiв групової вiдповiдi.

 Розглянемо особливості застосування методу Делфі у системному аналізі. Метод Дельфі – один із методів колективної експертної оцінки, який передбачає проведення експертного опитування серед групи спеціалістів у кілька турів (частіше у 3–4 тури) для вибору найкращого із рішень. Метод Дельфі, або як його ще називають дельфійський метод, метод дельфійського оракула, отримав свою назву із назви містечка Дельфі у Стародавній Греції, в якому жили оракули-провидці при храмі бога Аполлона. Слово головного оракула не підлягало сумніву та приймалося за істину[5].

Рис. 1. Характеристика методу Дельфі

Метою застосування методу Дельфі є удосконалення групового підходу до вирішення завдання розробки прогнозу, оцінки за рахунок взаємної критики поглядів окремих спеціалістів, висловлюваних без безпосередніх контактів між ними та при збереженні анонімності думок чи аргументів на їх захист.

В одному з варіантів цього методу пряме обговорення замінюється обміном інформацією з використанням спеціально розроблених запитальників. Можливе також застосування особливих прийомів опитування за допомогою комп’ютера.

Згідно з методом Дельфі учасників просять висловити свої думки, обґрунтувати їх, а в кожному наступному турі опитування їм видається нова, уточнена, інформація щодо висловлених думок, яку одержують в результаті розрахунку збігу думок за раніше виконаними етапами роботи. Цей процес продовжується до практично повного збігу думок. Після цього фіксуються думки, які не збігаються[1].

Метод Дельфі є найбільш формальним з усіх методів експертного прогнозування і найбільш часто використовується в технологічному прогнозуванні, дані якого використовуються потім у плануванні виробництва і збуту продукції. Це груповий метод, при якому проводиться індивідуальне опитування групи експертів щодо їх припущень про майбутні події в різних областях, де очікуються нові відкриття або удосконалення.

Опитування проводиться за допомогою спеціальних анкет анонімно, тобто особисті контакти експертів і колективні обговорення виключаються. Отримані відповіді зіставляються спеціальними працівниками, і узагальнені результати знову направляються членам групи. На основі такої інформації члени групи, як і раніше зберігаючи анонімність, роблять подальші припущення про майбутнє, причому цей процес може повторюватися кілька разів. Після того як починає з'являтися збіг думок, результати використовуються в якості прогноз[4].

Надійність методу "Дельфі" вважається високою при прогнозуванні на період як від 1 до 3 років, так і на більш віддалений період часу. В залежності від мети прогнозу для отримання експертних оцінок може залучатися від 10 до 150 експертів[2].

    Процедуру експертного опитування за методом Дельфі можна виділити в кілька етапів.

ПЕРШИЙ ТУР ОПИТУВАННЯ. Перша анкета може бути повнiстю безструктурною і тому допускає будь-якi вiдповiдi. Це робиться для того, щоб не обмежити спецiалiстiв в жорстких рамках вiдповiдi. Органiзатори експертизи не можуть знати так глибоко та фундаментально дослiджувану проблему, як спецiалiсти у цiй сферi. Можливiсть вiльної вiдповiдi дозволяє бiльш широко подивитись на проблему, прийняти до уваги невиявленi ранiше моменти i т.д.

Пiсля того, як результати прогнозу експертiв повернулись керiвниковi експертизи, останнiй повинен їх проаналiзувати, об'єднати в певнi групи, виключити другоряднi (з точки зору керiвника групи) відповіді та пiдготувати анкети для другого туру.

ДРУГИЙ ТУР. Членам експертної групи направляються вже бiльш чiткiшi питання i просять їх дати свої оцiнки i по можливостi обгрунтувати вiдповiдi.

Пiсля того, як прогнози, які зробленi у другому турi, повернулись керiвниковi, треба обробити матерiали експертизи, розрахувати статистичнi характеристики та пiдготувати матерiали до третього туру.

ТРЕТІЙ ТУР. Учасники експертизи отримують анкету з результатами статистичної обробки результатiв вiдповiдей другого туру з одночасним поданням значень медiани та квартiлей.

Якщо оцiнка другого туру не потрапила в iнтервал довiри  то кожного члена експертної групи просять обгрунтувати свою точку зору та прокоментувати точку зору експертiв, що мають iншу точку зору. Вони можуть мати свої докази та заперечення, так само, як вони робили б це при особистому спiлкуваннi, але при цьому їх аргументи залишаються анонiмними.

Пiсля того, як перспективнi оцiнки та новi аргументи членiв експертної групи повернулись керiвниковi експертизи, вiн повинен виконати роботу аналогiчну тiй, що виконувалась пiсля другого туру — проаналiзувати та узагальнити результати опитування, розрахувати новi значення медiани та квартілей, пiдготувати анкети для четвертого туру.

ЧЕТВЕРТИЙ ТУР. Членам експертної групи знову передають анкету з питаннями та результати статистичної обробки вiдповiдей третього туру, причому вiдповiдi узагальненi з обох сторiн. Члени експертизи повиннi взяти до уваги свої аргументи та їх критику. В залежностi вiд бажання та потреби керiвник може знову попросити аргументувати свою точку зору. Отримавши вiдповiдi четвертого туру органiзатори експертизи обробляють їх та роблять кiнцевi висновки.

Не обов'язково, щоб будь-який прогноз здійснювався через чотири тури опитувань. Якщо експерти дiйшли згоди в другому турi, то опитування можна припинити.

Метод Дельфi, не дивлячись на ряд переваг, має i недолiки. Проведення опитувань в чотири та бiльше турiв має за мету максимально зблизити точку зору експертiв. Досвiд показує, що досягається це не завжди. Крiм того, багатотурове опитування подовжує процедуру складання прогнозу в часi i нерiдко дратує експертiв. Для того щоб усунути властиві методу Дельфi недолiки, розроблені його модифiкацiї. Прикладом розвитку i удосконалення методу Дельфi є розробка SEER (System for Evalution and Review) — система огляду та оцiнки подiй, що усуває ряд недолiкiв методу Дельфi [3].

 Отже на підставі вище викладеного можна зробити висновок, що метод Дельфі має безсумнівні переваги порівняно з методами, заснованими на звичайній статистичної обробці результатів індивідуальних опитувань. Він дозволяє зменшити коливання по всій сукупності індивідуальних відповідей, обмежує коливання всередині груп. При цьому, наявність малокваліфікованих експертів надає менш сильний вплив на групову оцінку, ніж просте усереднення результатів відповідей, оскільки ситуація допомагає їм виправити відповіді за рахунок отримання нової інформації від своєї групи.

Список використаних джерел:

1. Авдулов П.В., Гойзман Э.И., Кутузов В.А. и др. Экономико-математические методы и модели для    руководителя / П.В. Авдулов, Э.И. Гойзман, В.А.  Кутузов. - М.: Экономика 1998 г.

2. Агафонов В.А. Анализ стратегий и разработка комплексных программ / В.А. Агафонов. - М.: Наука, 1997 г.

3. Грабовецкий Б.Є. Основи економічного прогнозування: Навчальний посібник / Б.Є. Грабовецький. - Вінниця: ВФ ТАНГ, 2000.

4. Математические методы в планировании отраслей и предприятий / Под ред. И.Г. Попова. - М.: Экономика,    1997 г.

5.  Теорія економічного аналізу: конспект лекцій [Електронний ресурс] / Начальні матеріали онлайн. – Режим доступу: http://pidruchniki.com/1584072015160/ekonomika/teoriya_ekonomichnogo_analizu .